Статистика, вітер та ефекти: чому Алькарас не сяє в залі (і як це виправити)?

Карлос Алькарас, такий яскравий на ґрунті або траві, стає невпізнанним під закритим дахом. Але чому вибухова гра молодого іспанця видихає на закритих твердих кортах?

Карлос Алькарас, 22-річний, уособлюєть запал, творчість і потужність сучасного тенісу. Проте, одна статистична деталь бентежить спостерігачів: його відсоток перепад падає нижче 70%, коли він грає на закритих твердих кортах, порівняно з понад 80% на ґрунті або траві, (згідно з даними, оприлюдненими Punto de Break). І це не просто збіг: тиждень за тижнем, від Париж-Берсі до Турина, Карлітос намагається розкрити свою магію.

Щоб зрозуміти цю різницю, очевидно, варто згадати умови гри. Під дахом немає вітру, немає сонця, немає природної вологості: гра стає швидшою, більш передбачуваною. Ефекти та варіації: смертельна зброя Алькараса, тому втрачають свою гостроту.

На відкритому корті його монструозні топ-спіни оживають у сухому теплому повітрі, відкидаючи суперників на кілька метрів за лінію. Але в закритому приміщенні м'яч відскакує нижче, оберти менше "кусаються" і гра Карлітоса втрачає свою рельєфність.

Це просто, знову ж таки за даними Punto de Break, на закритих твердих кортах Алькарас виграє аж на 10% менше очок з задньої лінії. Безодня для гравця, чия домінація ґрунтується на глибині та вазі м'яча. У 2023 році він виграв 48% таких очок. У 2024 – 49%. А в 2025 – 50%. Доказом цьому є його 49% очок, виграних з задньої лінії в останньому матчі в Парижі проти Кемерона Норрі (4-6, 6-3, 6-4).

Але що він має зробити, щоб виправити це все? Це вимагатиме більше матчів в таких умовах, але також еволюції його палітри (вже надзвичайної): більш плоских ударів, більш передньої позиції на корті та меншої залежності управління ритмом від ефектів.

Фінал ATP 2025 року стане його наступним великим випробуванням. Чи зможе він нарешті пробити скляну стелю та виграти свій перший Турнір Майстрів?