Коли зірки тенісу змінюють корт: від співака Ноа до депутата Сафіна – інший матч, матч перекваліфікації
Після багатьох років бігу по кортах і подорожей по всьому світу неминуче настає момент остаточного прощання з ракеткою. Для професійних тенісистів спортивна пенсія часто приходить ще до сорока років, залишаючи перед ними ціле життя, яке потрібно вибудувати заново.
Якщо багато хто обирає добре протоптані стежки перекваліфікації – капітан команди в Кубку Девіса, тренер нового покоління, консультант у медіа чи директор турніру, – то інші обирають шляхи куди більш неочікувані.
Між тими, хто залишається вірним білим лініям ігрового прямокутника, і тими, хто вирушає до несподіваних горизонтів, колишні чемпіони пропонують нам панораму другої кар’єри, таку ж різноманітну, як і вони самі.
Дехто не вагається змінити тенісні шорти на костюми, що вже не мають нічого спільного зі спортом їхньої молодості, як це зробив на кілька років Марат Сафін. Занурюємося в ці долі після завершення кар’єри, де поєднуються класичні перекваліфікації та нестандартні траєкторії.
НАЙКЛАСИЧНІШІ ПЕРЕКВАЛІФІКАЦІЇ
Більшість тенісистів, які завершили кар’єру, насправді не віддаляються від жовтого м’яча. Багато хто з них досить швидко стає тренером, як-от Бйорн Фратанджело, який майже одразу після оголошення про завершення кар’єри став тренером своєї дружини Медісон Кіз.
Чимало гравців, що зазнали слави під час кар’єри, досягли успіху і як тренери, наприклад Борис Бекер, перший номер світового рейтингу у 1991 році, який супроводжував Новака Джоковича між 2014 та 2016 роками – одним із найуспішніших періодів кар’єри серба.
Дехто також пробує себе в ролі капітана збірної в Кубку Девіса, як Давид Феррер. Іспанець, потренувавши три місяці Олександра Зверєва, був призначений капітаном збірної Іспанії наприкінці 2022 року. Під час протистояння з Чехією у Final 8 Кубка Девіса 2025 року він знову зустрів по той бік лави Томаша Бердиха, колишнього суперника по корту, який тепер є капітаном своєї національної збірної.
Інші вирішують обрати трохи нетипову роль у світі тенісу: директора турніру. Фелісіано Лопес узяв на себе роль директора турніру в Мадриді, навіть не дочекавшись завершення кар’єри, так само як і Томмі Хаас, який очолив турнір в Індіан-Веллсі у 2017 році.
Експертиза телевізійного консультанта
Серед тих, хто обирає залишитися у всесвіті тенісу, але не хоче ставати тренером, чимало колишніх професіоналів звертаються до
медіа. Стати телевізійним консультантом – природний перехід: замість ракетки в руках мікрофон, але вони й далі бувають на найбільших турнірах – уже зі студій або з борту корту.
Спираючись на досвід гри на найвищому рівні, вони надають мовникам цінну технічну експертизу та погляд посвячених на стратегії, удари й психологію гравців.
Для телеканалів ці колишні чемпіони є безперечною доданою вартістю, здатною розшифровувати тонкощі гри та збагачувати видовище для глядачів.
Сплеск популярності подкастів
У той час як більшість перекваліфіковується в тренерів чи телевізійних консультантів, деякі беруться за зовсім іншу справу – подкасти.
Як, наприклад, Енді Роддік зі своїм подкастом Served чи квартет, до якого входять Стів Джонсон, Джон Існер, Сем Кверрі та Джек Сок, із Nothing Major. Вони обговорюють тенісні новини у власному темпі. Чотири американські друзі мають вагомі аргументи: тенісна експертиза від колишніх професіоналів, подана в атмосфері дружнього спілкування, де слухач може відчути себе в барі за розмовою з приятелями.
Потужний економічний потенціал
Формат подкасту дозволяє залишатися в контакті зі світом тенісу попри завершення кар’єри та вільно ділитися своїм досвідом і думками. Оскільки гравець сам веде програму, він вільний у висловлюваннях і не має жодних обмежень.
Він також дозволяє розвивати підприємницькі якості, адже гравець-власник свого подкасту відповідає за розвиток проєкту і має довести його до успіху, якщо хоче, щоб той був стійким.
Залишаючись у тенісному світі, цей формат дає змогу взятися за нові виклики, зберігаючи певну незалежність, у розважальний спосіб і у власному ритмі. Це контрастує з роботою консультанта для телемовника, де свобода тону не завжди така велика, як у власному подкасті.
У фінансовому плані подкаст може стати цікавим джерелом доходу: завдяки рекламі та інтеграції продуктів він може бути дуже прибутковим. Цей формат нині дуже цінується брендами, які не вагаються спонсорувати окремі програми, щоб підвищити свою видимість.
Від тенісу до політики: випадок Марата Сафіна
Історія Марата Сафіна чудово ілюструє такі несподівані траєкторії. Нинішній тренер Андрія Рубльова й колишній перший номер світового рейтингу, росіянин на кілька років вирішив повністю розірвати зв’язок зі світом тенісу.
У 2011 році, лише через два роки після завершення професійної кар’єри, він розпочав неочікувану політичну кар’єру, ставши депутатом російського парламенту від провладної партії «Єдина Росія».
Використати свій тенісний досвід у новому житті
Для Сафіна ця перекваліфікація аж ніяк не була стрибком у невідомість. Чемпіон, навпаки, бачив у ній разючі подібності зі своєю колишньою професією. Він тоді заявив: «Усе, чого я навчився в тенісі, я намагався застосувати в іншому, післяспортивному житті. Адже теніс і політика мають спільне: треба знати, хто твої друзі, а хто вороги.
У політиці, як і в тенісі, потрібно жити теперішнім моментом і бути дуже впевненим у собі. Для мене це було неважко, тим паче що, будучи в оточенні людей за 60, я був найгарнішим».
Ця політична дужка завершилася у 2016 році, коли його було введено до Зали тенісної слави. Тоді Сафін заявив, що новий статус передбачає представницьку роль, яку він хоче виконувати повною мірою, чим і пояснив своє рішення відмовитися від депутатського мандата та повернутися до тенісу.
Повернення додому, яке, отже, за кілька років приведе його на лаву поруч із Андрієм Рубльовим у ролі тренера, символічно замикаючи коло такої ж незвичайної, як і нетривалої перекваліфікації.
Янік Ноа: від ракетки до мікрофона
Якщо Марат Сафін здивував, промінявши теніс на політику, то Янік Ноа, мабуть, є втіленням однієї з найяскравіших і найуспішніших перекваліфікацій у світі маленького жовтого м’яча. Переможець Ролан Гаррос 1983 року та знакова фігура французького тенісу, Ноа не став чекати завершення кар’єри, щоб дослідити іншу пристрасть – музику.
Вже у 1990 році, коли він іще виступає на кортах, чемпіон починає записувати перші композиції. Але справжній злет його музичної кар’єри відбувається після завершення спортивної у 1996 році. З першим альбомом Black & What, що вийшов у 1991-му, а особливо з Urban Tribu 1993-го, Ноа утверджує свій унікальний стиль, який поєднує регі, поп та африканські впливи.
Друга кар’єра, така ж яскрава, як і перша
Успіх не забарився – і не абиякий. Його альбоми розходяться мільйонними тиражами у Франції. Ноа збирає найбільші концертні майданчики й навіть виступає на Стад де Франс перед десятками тисяч глядачів. Досягнення, яким можуть похвалитися одиниці: перейти зі статусу спортивного чемпіона до статусу зірки французької естради.
Те, що робить шлях Ноа особливо вражаючим, – це його здатність досягти досконалості в двох настільки різних сферах. Француз спирався на популярність, здобуту як тенісист, а згодом – на свій співочий талант, щоб закріпити другу кар’єру.
Сьогодні для багатьох французів Янік Ноа – настільки ж, а то й більше, співак із дредами, який запалює публіку, як і колишній тенісист, що змусив Ролан Гаррос плакати від радості в 1983 році.
Одне можна сказати напевно: завдяки музичній діяльності, ролі капітана збірної Франції в Кубку Девіса та благодійним проєктам Ноа зумів побудувати життя після тенісу, таке ж насичене й надихаюче, як і його кар’єра гравця. Доказ того, що повний вихід за рамки іноді може виявитися найкращим вибором.
Життя після життя
Завершення кар’єри професійного тенісиста може бути непростим. Може з’явитися відчуття порожнечі, адже повсякдення змінюється кардинально, буквально за одну ніч. Щоб упоратися з цим переходом, треба бути готовим і мати чіткі плани.
Незалежно від того, обирають вони залишатися максимально близько до кортів чи радикально від них віддаляються, тенісисти доводять, що спортивна кар’єра – не кінець, а радше трамплін до нових пригод.
Від тренерських лав до телевізійних студій, від парламентських залів до концертних сцен – ці перекваліфікації свідчать про маловідому реальність: за чемпіоном ховається багатогранна особистість.
З цих історій випливає, що якості, розвинені на кортах – рішучість, уміння справлятися зі стресом, здатність адаптуватися, дисципліна – виявляються цінними активами в будь-якій сфері.
Марат Сафін добре це зрозумів, проводячи паралелі між тенісом і політикою. Янік Ноа це продемонстрував, перенісши свій шарм і енергію з ігрового прямокутника на музичну сцену.
Спортивна пенсія: початок нового матчу
Але поза індивідуальними успіхами ці перекваліфікації порушують ширше питання: як найкраще підтримати спортсменів найвищого рівня в цей ключовий період переходу?
Адже якщо дехто природно знаходить себе в новому житті, інші важко шукають шлях після того, як із раннього віку жили лише заради спорту й завдяки спорту. Між тими, хто відкриває нове з подкастами, тими, хто передає знання як тренер, і тими, хто наважується на несподіване, кожна історія нагадує, що не існує єдиного способу успішної перекваліфікації.
Залишається одне безперечним: завершення кар’єри тенісиста ніколи не є крапкою, а радше початком нового матчу. А далі вже їм вирішувати, яку обрати стратегію, щоб його виграти й отримати від цього задоволення.
Кубок Девіса: між реформами, критикою та національною культурою 
Коли зірки тенісу змінюють корт: від співака Ноа до депутата Сафіна – інший матч, матч перекваліфікації 
Лабораторія тенісу завтрашнього дня: чи має Masters Next Gen майбутнє? 
Теніс: маловідомі істини про міжсезоння – між відпочинком, стресом і фізичним виживанням