Лабораторія тенісу завтрашнього дня: чи має Masters Next Gen майбутнє?
Створений у 2017 році, Masters Next Gen (або Next Gen ATP Finals) – це не просто «міні-Мастерс» для восьми найкращих гравців до 21 року. Для ATP це лабораторія: простір, де тестують нові правила, одночасно висвітлюючи зірок завтрашнього дня.
Турнір поєднує інтенсивний ритм, розслаблену атмосферу та шоу, продумане для того, щоб захопити сучасну аудиторію. Напівдорозі між традицією та видовищем, він виходить за межі простої боротьби за трофей: ставить під питання майбутнє тенісу та відкриває таланти, яким належить домінувати на турі.
СТРАХИ ATP ПЕРЕД ЗАВЕРШЕННЯМ ЕПОХИ
Щоб зрозуміти, чому Masters Next Gen викликає такий інтерес, насамперед потрібно повернутися до його суті: показати, яким буде теніс завтрашнього дня – як через гравців, так і через саму гру. ATP задумала його як «лакмусовий папірець», подію, здатну за кілька днів сконденсувати головні тенденції, що окреслюють майбутнє туру. Формат там короткий, інтенсивність максимальна, але амбіції – величезні.
У 2016 році Роджер Федерер, травмувавши коліно, а потім спину, достроково завершує сезон після Вімблдону. Рафаель Надаль, своєю чергою, лікує травму зап’ястя. А Новак Джокович, беззаперечний лідер туру на старті сезону, починає хитатися і демонструє перші ознаки втрати впевненості.
Лише Енді Маррей, який став №1 світу, здається на вершині своєї майстерності. Це дає привід для роздумів – і певного занепокоєння – всередині ATP, яка бачить, як її суперзірки подають перші, хоч і передчасні, сигнали втоми, навіть якщо їхній реальний спад настане пізніше.
У цій атмосфері невизначеності Кріс Кермод, тодішній керівник ATP, вирішує запустити Next Gen ATP Finals – турнір, задуманий як необхідний інструмент для підготовки зміни поколінь після «Великої четвірки».
«Зміна поколінь уже тут, ми маємо висвітлити ці нові таланти»
Отже, 19 листопада 2016 року Next Gen ATP Finals офіційно засновано як нове змагання, яке доповнить календар наступного року.
Концепція нагадує ATP Finals, що збирають восьми найкращих гравців сезону. Але цього разу у фокусі – новачки та юні надії (21 рік або менше до 2024-го, 20 або менше – згодом), які отримують шанс опинитися під світлом прожекторів.
Вісім гравців, серед яких одна wild card (запрошення), отримують виклик до Мілана – міста-господаря перших п’яти видань турніру.
«ATP несе відповідальність за те, щоб ширше популяризувати більше гравців серед значно ширшої аудиторії», – пояснював Кріс Кермод і додавав: «У нас є суперзірки, які протягом останніх десяти років вийшли за межі спорту і стали справжніми світовими іконами. Але зміна поколінь уже тут, і ми повинні висвітлити ці нові таланти».
Пошук інновацій, щоб зачепити молоду аудиторію
Це ні для кого не секрет: нові покоління, а особливо покоління Z (люди, народжені між 1997 і 2012 роками), виросли з екранами (телефони та планшети), соціальними мережами і достатком короткого, динамічного та видовищного контенту.
Усе це суперечить самій суті тенісу – виду спорту, де матчі, особливо на турнірах Великого шолома, можуть тривати п’ять сетів та понад чотири-п’ять годин. У таких умовах важко утримати увагу молоді, не даючи їй потягнутися за смартфоном.
Виходячи з констатації «старіння» аудиторії — середній вік підписників Tennis TV тоді становив 61 рік — ATP і придумала Next Gen ATP Finals. Ідея полягала в тому, щоб запропонувати коротші матчі, майже як шоу, де головними героями стають молоді гравці, здатні надихнути нове покоління і стати чемпіонами завтрашнього дня.
«Люди люблять дивитися на своїх кумирів, це не підвищить рейтинги»
Хоча ідея видавалася очевидною, створення цього турніру викликало певний скепсис у середині туру. Андрій Рубльов, учасник найпершого розіграшу, тоді заявив:
«Це не допоможе підвищити рейтинги. Можливо, лише на самому початку. Але сам теніс не стане популярнішим. На мою думку, краще було б запросити таких знакових гравців, як Роджер Федерер. Люди люблять дивитися на своїх кумирів, і нікому насправді не цікаві правила.»
Попри те, що деякі голоси, як-от Рубльова, сумнівалися в реальному впливі турніру, ATP наполягала: щоб модернізувати теніс, потрібно наважитися похитнути його основу. І саме на цьому полі — правил, ритму та постановки — Next Gen ATP Finals дуже швидко відрізнився.
ПРАВИЛА, ЯКІ ЛАМАЮТЬ ТЕНІСНІ КАНОНИ
Вже з першого розіграшу Masters Next Gen заявляє про себе як про експериментальну лабораторію – повну протилежність традиційним турнірам туру, де кожна зміна викликає дебати і суперечки.
Найрадикальніша зміна стосується формату матчів: більше ніяких затяжних сетів-марафонів, а двобій до трьох виграних сетів із п’яти, причому кожен сет грається до чотирьох геймів з тай-брейком за рахунку 3–3.
Ефект миттєвий: початки сетів стають інтенсивнішими, а тиск на подаючого та того, хто приймає, постійний. Кожне очко має вагу, бо інакше сет можна програти дуже швидко.
Щоб посилити цю динаміку, ATP також вирішує скасувати «переваги» в геймі: за рахунку 40–40 вирішальне очко ставить крапку в геймі, як це вже давно працює в парному розряді. Let на подачі також зникає: якщо м’яч торкається сітки й падає до квадрата подачі, розіграш триває.
ELC – новий король суддівства
Що стосується суддівства, розрив здається майже повним. Якщо суддя на вишці й залишається, щоб оголошувати рахунок, лінійних суддів замінює електронна система фіксації ліній (ELC, Electronic Line Calling англійською) – система, яка до того використовувалася лише в рамках челленджів (перевірок на вимогу гравців), але не для суддівства матчу в реальному часі.
Уперше в історії турніру ATP рішення приймаються автоматично, миттєво й не підлягають обговоренню. Це спосіб скоротити перерви та звести до мінімуму конфлікти через суддівство.
І саме ця інновація, серед усіх запроваджених на турнірі, згодом матиме найбільший вплив на тури ATP і WTA.
Швидший темп розіграшів
Управління часом також зазнає повного переформатування. Відома shot clock нав’язує 25 секунд між розіграшами. Хронометр, видимий усім на табло за задньою лінією, постійно нагадує гравцям, що часу на зволікання більше немає.
Shot clock також виглядає як непрямий сигнал на адресу таких гравців, як Рафаель Надаль або Новак Джокович, відомих тим, що вони затягують паузи між розіграшами і нерідко перевищують 30 секунд перед подачею. Захід, що, безумовно, тішить уболівальників, втомлених від цих, часом нескінченних, ритуалів.
Помітна поява коучингу, дозволений рух на трибунах
Під час зміни сторін з’являється ще одна суттєва новація.
За допомогою простих навушників гравці та тренери можуть коротко спілкуватися – як інженер із пілотом у Формулі 1 або спортивний директор з гонщиком на велогонці.
Нарешті, публіка отримує небачену для тенісу свободу: вхід, вихід і переміщення по трибунах дозволені навіть під час розіграшу.
Єдиний виняток – задня частина корту, де рух найбільше відволікає гравців. Для пуристів це – аномалія, для тих, хто мріє про «живіший» теніс, ближчий до кодів інших видів спорту, – крок до відкритості.
Поза нетиповим форматом, Masters Next Gen досяг успіху й у спортивному плані: турнір став справжнім трампліном для нового покоління, здатного потіснити Big 3 та їхніх васалів. Із року в рік він формував і показував нові обличчя, яким судилося домінувати на турі ATP.
СТАРТОВИЙ МАЙДАНЧИК ДЛЯ НОВОГО ПОКОЛІННЯ
У 2017 році перше покоління, покликане змінити Big 3, вже добре відоме любителям тенісу. Андрій Рубльов, чвертьфіналіст US Open кількома місяцями раніше, Деніc Шаповалов – автор гучної перемоги над Надалем у Монреалі – Карен Хачанов та Борна Чорич входять до числа фаворитів.
Однак несподіванка приходить звідти, звідки її не чекали: 21-річний Хьон Чун стає відкриттям турніру, обігравши Рубльова у фіналі. За кілька тижнів він підтверджує, що саме поїздка до Мілана стала переломним моментом: кореєць доходить до півфіналу Australian Open, пройшовши надзвичайно сильний шлях, позначений перемогою над Новаком Джоковичем.
Та попри очевидний потенціал, його прогрес згодом зламають численні травми.
Між Сіннером і Алькарасом: гарна спадщина, залишена Міланом
Наступного року титул бере Стефанос Циципас. Його атакувальний теніс і одноручний бекхенд, що стає дедалі рідкіснішим на турі, підтверджують його піднесення: ще за рік він виграє ATP Finals у Лондоні, доводячи, що Мілан відкривав далеко не просто «потенціал».
Потім настала черга Янніка Сіннера: 18 років і лише 93-тє місце у світі. Колишня надія італійських лиж домінує на турнірі й тріумфує перед домашньою публікою. За п’ять років він стане №1 світу і багаторазовим переможцем турнірів Великого шолома.
У 2021 році з’являється ще один вундеркінд: Карлос Алькарас, також 18-річний, майбутній прапороносець іспанського тенісу та спадкоємець Рафаеля Надаля, впевнено розправляється зі суперниками і стає головним відкриттям турніру. Менше ніж за рік він виграє US Open і стає наймолодшим №1 світу в історії, ідеально ілюструючи роль Masters Next Gen як трампліну.
Вражаючі злети… і кілька розчарувань
За вісім розіграшів Masters Next Gen відкрив чимало талантів.
Декілька з них сьогодні стабільно обертаються між топ-10 і топ-30: Даніїл Медведєв, Карен Хачанов, Андрій Рубльов, Гольгер Руне, Лоренцо Музетті, Алекс де Мінаур, Уго Гумбер, Алехандро Давідович Фокіна, Джек Дрейпер, Їржі Легечка, а також, більш нещодавно, Артю Фіс і Якуб Меншик.
Для інших подальший шлях виявився складнішим. Хамад Меджедович, чемпіон 2023 року, ніяк не закріпиться в топ-50, Домінік Штрікер переживає непростий період і замислюється над паузою в кар’єрі, тоді як Брендон Накашіма, переможець 2022-го, досі чекає на свій перший титул на основному турі.
ІННОВАЦІЇ, ЩО СТАЛИ НОРМОЮ
Коли ATP запускає Masters Next Gen у 2017 році, багато хто бачить у ньому просто майданчик для експериментів, лабораторію без реальних наслідків для туру.
Вісім років потому картина зовсім інша: чимало інновацій, протестованих у Мілані, було надовго прийнято, що підтверджує – турнір частково виконав свою місію.
«Ми втрачаємо шарм тенісу»
Найпомітніша трансформація – повсюдне впровадження електронного суддівства. Без лінійних суддів усі рішення тепер ухвалює ELC – швидше, надійніше й рідше оскаржуване.
Прискорення цього переходу припадає на період пандемії Covid-19, коли через обмеження лінійних суддів тимчасово прибрали. Відтоді весь тур остаточно перейшов на повністю електронну систему.
Таке використання технологій подобається не всім гравцям. Артю Фіс, зокрема, з ностальгією згадує лінійних суддів на ґрунті:
«Ми втрачаємо шарм тенісу. Коли я був молодшим, на корті було більше життя. На хардових кортах – ще нічого, але на ґрунті суддів дуже бракує.»
Єдиний, хто ще тримається, – Ролан Гаррос: турнір збереже лінійних суддів щонайменше до видання 2026 року.
Coaching pods встановлені в Мельбурні
Ще одна зміна, що стала невід’ємною: запровадження 25-секундної shot clock.
З 2020 року хронометр між двома подачами став нормою на турах ATP та WTA. Правило, яке від часу свого прийняття принесло гравцям чимало попереджень за перевищення ліміту — іноді справедливих, а іноді, на думку самих гравців, значно менше.
Більш непомітна, але не менш важлива еволюція – дозвіл на коучинг під час матчу. Навушників тут уже не потрібно: починаючи з сезону 2025 року гравці та гравчині можуть вільно спілкуватися зі своїми тренерами без ризику отримати покарання.
Australian Open, натхненний цією новою свободою, навіть пішов далі: на центральному корті встановили так звані «coaching pods» у куті арени, щоб полегшити спілкування між гравцями та їхніми командами.
Новинка, яка не всіх переконала: «Усі види спорту розвиваються та інновують, і теніс не виняток. Так воно є.» – зронив, наприклад, Олександр Звєрєв. Стефанос Циципас, своєю чергою, визнав, що «сміявся», коли побачив це ноу-хау, придумане Крейгом Тайлі, директором турніру.
ПІОНЕРСЬКИЙ ПРОЄКТ У ПОШУКАХ ДРУГОГО ДИХАННЯ
Майбутнє Masters Next Gen сьогодні видається невизначеним. Якщо деякі інновації зрештою стали нормою, інші так і лишилися простими експериментами: сети до чотирьох геймів, скасування переваг чи відміна let’у на подачі так і не прижилися.
ATP, схоже, також шукає новий імпульс: у 2025 році змінюють дві правила. Перерва між сетами скорочується зі 120 до 90 секунд, а глядачі отримують повну свободу руху під час перших трьох геймів. Ці корекції створюють враження, ніби керівний орган ходить по колу, майже вичерпавши ідеї для «перевинайдення» тенісу.
Наразі інтерес до турніру здається переважно спортивним — і дедалі обмеженішим. У 2024 році ATP навіть знижує вікову межу до 20 років і скасовує місцеву wild card, яка рідко приносила успіх.
Переїзд турніру до Джедди (2023–2025), у самий розпал грудня, зменшив його привабливість: багато гравців воліють відпочити або підготуватися до наступного сезону. Відмов стає більше, та навіть тим, хто бере участь, іноді бракує мотивації.
Артю Фіс у 2024 році говорив, що сприймає турнір «як тиждень тренувань», тоді як Жоао Фонсека, попри здобуту перемогу, відмовився повернутися наступного року.
Назва Next Gen використовується як програма розвитку
Окрім відсутності найвідоміших «самородків» туру, лишаються й інші сумніви. Наприклад, ATP достроково розірвала угоду з Федерацією тенісу Саудівської Аравії, залишивши турнір без міста-господаря на 2026 рік, хоча контракт між двома сторонами мав діяти до 2027-го.
Щоб продовжити спадщину бренду «Next Gen», ATP у 2024 році оголошує про запуск системи підтримки розвитку молодих гравців: ті, хто входить до топ-350 і молодші за 20 років, отримують вісім прямих місць на турнірах Challenger 125 або 100, а ті, хто в топ-250, додатково мають одну wild card на ATP 250 та два запрошення до кваліфікацій.
Але це ширше переорієнтування також підкреслює зміну епохи. У той час як частина інновацій була прийнята, а інші лишилися на стадії тестування, Masters Next Gen опиняється в переломний момент.
Ослаблений своїм місцем у календарі, зниженням інтересу з боку гравців і невизначеністю щодо подальшого існування, турнір, схоже, віддаляється від своєї початкової амбіції і перетворюється на простий інструмент розвитку. Залишається лише з’ясувати, що ж він насправді означає для сучасного тенісу — і чи матиме він ще якусь роль у найближчі роки.
МІЦНА СПАДЩИНА, КРИХКЕ МАЙБУТНЄ
Вісім років по тому Masters Next Gen залишає суперечливу спадщину. Задуманий як лабораторія для модернізації тенісу та підготовки до епохи після Big 3, він дозволив протестувати ключові інновації – від shot clock до повного електронного суддівства – і відкрив деяких гравців, які сьогодні домінують на турі, як-от Сіннер та Алькарас.
Але його місце в календарі, менша залученість гравців і зміна пріоритетів ATP зрештою послабили його роль. На тлі зниження вікової межі та розширення загальної програми «Next Gen» турнір, схоже, тепер шукає новий сенс.
Майбутнє покаже, чи зможе він перевинайти себе… чи вже належить минулому.
Лабораторія тенісу завтрашнього дня: чи має Masters Next Gen майбутнє? 
Теніс: маловідомі істини про міжсезоння – між відпочинком, стресом і фізичним виживанням 
А якщо теніс втратить свою душу? Випадок роботизованого суддівства між традицією та знеособленою модерністю 
Досьє — Саудівська Аравія, травми, війна та бізнес: захоплююче закулісся тенісу розкриває TennisTemple